22 Листопада 2019

Творчість – то велика робота

Творчість – то велика робота

Кілька днів тому я зателефонував 83-річному  художнику із Ізяслава  Миколі Івановичу Ткачуку, аби дещо уточнити по його роботах, і заодно запитав, чим займається зараз:

– Перебуваю у Карпатах, пишу карпатську осінь. Вже написав три картини. Дуже захоплююча  тут природа,– сказав Микола Іванович.

Зізнатись мене вразили слова цієї людини. Вразили тим, що незважаючи на свій вік він подався в досить далеку дорогу. Вразили і тим, що  поїхав він писати картини для себе, за покликом своєї душі…

Одразу згадалась зустріч з іншими людьми, які називали себе  професійними художниками і бідкались на сьогоднішнє життя, а коли заходила мова про їхні доробки, то показували  зроблене десять-двадцять років тому, бідкаючись, що воно нікому не потрібне.

– У мене,– розповів Микола Іванович ,– якби все порахувати з етюдами набереться десь до тисячі картин. Я не можу не малювати, або як кажуть професіонали-художники – писати.

Зазначимо, що Микола Іванович не є членом  офіційної спілки художників, він не навчався ні яких спеціальних навчальних закладах. Навпаки,  після школи вивчився у тодішньому ремісничому училищі на слюсаря і  певний період таки працював слюсарем…

А до  мистецтва живопису покликала його душа ще  в молоді роки. У дитинстві  приглядався  до роботи діда-гоначара, навіть сам пробував  виготовляти деякий посуд. Подобалось, що з шматка глини можна  виготовити не просто корисну, а гарну річ. Він брав в руки вже випаленого і оздобленого глечика  торкався  його стінок і йому задавалось, що не в глечку, а в його душі озиваються якісь звуки. Гарно ставало, приємно, хотілось мовби злетіти.

Після  закінчення семирічки постало питання, яку вибрати спеціальність, щоб для життя знадобилась. Чомусь зупинились на слюсаруванні. І опанувавши  якраз цю спеціальність, кілька років працював на Донбасі, звідки і пішов служити до армії.

– Не секрет,– розповів Микола Іванович, – що в армії  хочеться  будь-яким способом уникнути отих муштрувань, нарядів. От там мені і знадобились захоплення малюваням.Мені доручили оформляти ленінську кімнату. Роботи там було не на один день. Адже я брався за роботу  з бажанням, хотів показати свій хист, уміння.

Микола Іванович запам’ятав, як один генерал з Москви ледве не забрав його в столицю, так йому сподобалось все, що робив молодий воїн. Але більше запам”яталось,  що якраз у ті роки почав самостійно писати картини. Власне, спочатку було копіювання відомих картин. І це зрозуміло.У біографії будь-якого художника є період копіювання картин. Це дозволяє   навчитись композиції, кольоровій текстурі, точності деталей і багато іншому. Потроху почав замальовувати куточки природи, як мовиться, з натури.

Ось так за три з половиною роки Микола Ткачук не лише  опанував багато чого  не так у військовій службі, як у мистецтві, та ще й встиг оженитись, отож повернувся в Ізяслав з дружиною та донькою. І це не був якийсь необачний крок молодості.Забігаючи наперед,  відзначимо, що цілих 50 літ  він свято оберігав свою сім’ю, та доля розпорядилсь так, що дружина  ось вже десять років тому покинула  цей світ.

Власне і роботу таку підшуковував, щоб зебезпечувати сім’ю. Не задумуючись пішов працювати слюсарем в Ізяславський автопарк. Коли ж покликали в кінотеатр на посаду художника – не вагався, пішов. Все ладилось, лише з квартирою  не вирішувалось так, як хотілось би. Отож коли  у місцевій дивізії пообіцяли трикімнатну квартиру, пішов до них  художником-оформлювачем.

Отож, що не намагався б робити Микола Ткачук, неодмінно все поверталось до творчої діяльності.

– Відколи повернувся в Ізяслав,– пригадує Микола Іванович,– я ні на день не покидав живопису. Можу сказати, що вже у 1967 році я влаштував свою першу персональну виставку. Вона отримала дуже схвальні відгуки. Коли ж один київський  мистецтвознавець побачив мої роботи, він  чимало їх викупив і продавав у столиці на відомому Андріївському узвозі.

Зазначимо, що Микола Іванович подарував майже 50 картин  місту Ізяслав і вони тепер знаходяться в місцевому музеї в окремій кімнаті, яка поповнюється новими роботами художника.

Але  жиивопис  став  не єдиним захопленням на творчому шляху  цієї людини.Вже працюючи  у місцевій військовій частині,  прийшла жага до скульптуротворення. Власне,  це частково було пов”язане і з    військовими замовленнями. Виготовляв  великі барельєфи, пам”ятники.  Навчився працювати з різними матеріалами, освоїв  обробку металу, різьбу по дереву.

Микола Іванович пригадує   зустрічі із екс-міністром оборони України Кузьмуком. В ті часи він вирішив фінансувати спорудження церкви у селі Славутського району, де проживали його батьки. Коли обговорювалось  оздоблення храму, виникло питання про виготовлення іконостасу. Хтось і порадив звернутись до Миколи Івановича. Кузьмук  запросив його  на зустріч.

– Коли він запитав мене, що  можу робити, я показав йому Хрест Господній, мною вирізьблений,– розповів художник. – Більше запитань не було. Я приступив до роботи.

З тих пір Микола Іванович багато зусиль і таланту доклав для ось такої   роботи. Він виготовив і розписав  іконостас  храму в Антонінах.  Також в Ізяславі у Михайлівській церкві він  повністю виконав розпис, зробив там і багато різьблення.

Ми ж повернемось до того, що під час роботи Миколи Івановича у військовій частині  була необхідність  виготовляти   барльєфи, статуї. І досі він з теплотою згадує про свою  масштабну роботу – солдат з останньою гранатою кидається в бій…

Та  вже й останніми роками  він  за власним задумом  створив пам’ятник  жертвам голодоморів та політичних репресій, який встановлений у центрі міста. Також   він натхненно виконав пам”ятник   Герою АТО, що встановлений біля школи, де вчився воїн. Причому названих дві останніх роботи  Микола Іванович  створював безкоштовно.

Зрозуміло, про всі витвори  талановитого ізяславчанина розповісти в одній публікації неможливо. Але ще дві грані його таланту – висвітлимо. Ним зроблено чимало графічних робіт, зокрема, і  на вірші відомого  письменника-земляка Василя Кравчука.

А ще Микола Іванович пише гарні вірші. Ось один з них:

 

Під хатою мальви,

Віконце маленьке.

І вишні червоні в саду.

О, мамо, матусю, моя ти рідненька,

До тебе щоденно іду.

Знайомий провулок

Із тином похилим,

Що мов підпирає прожиті літа.

Стежина в дитинство

Омріяна, мила.

Мов пісня матусі у серці свята.

Іду по стежині,

Де все таке миле.

Шепочуть про осінь мені ясени.

Я тут набирався і зросту, і сили.

Сюди повертають літа з давнини.

Рядки ці справді біографічні. Адже, як розповів Микола Іванович, якраз біля батьківської хати він створив щось на зразок майстерні і трудиться там. Кожного разу приходячи туди, він наче справді  поринає у ті світлі дні, якими були  осяяні його дитинство та юність.

За великим рахунком, все життя цієї людини є гарним і щасливим. Скільки створити упродовж кількох десятків років, скільки зробити для свого міста, своїх людей! Недарма Миколі Івановичу Ткачуку присвоєно звання Почесного громадянина м.Ізяслава та Ізяславського району.

Комментарій до статті "Творчість – то велика робота"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Представляємо майстра Академії “Народні ремесла”

Марина Клипко, м.Старокостянтинів

Марина Клипко народилася і виросла у Старокостянтинові. З дитинства  була схильна до малювання, творчості взагалі. Вчилася у художній школі, Одеському художьому училищі, Кам’янець-Подільському педуніверситеті. Захоплювалась витинанками, ляльками-мотанками. Останніми роками дуже любить  розпис на склі,  кераміці.  Її витвори вражають своєю красою, барвами, відчутним творчим задумом. Марина прагне  використовувати народні мотиви, вкладає у  кожен свій витвір патріотичний зміст. Витвори майстрині користуються попитом, заінтересовують  людей.

 

Календар

Листопад 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Жов    
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930  
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матеріалів remesla.com.ua для друкованих видань дозволяється лише з письмової згоди редакції сайту. Для інтернет-видань обов'язковим є гіперпосилання на remesla.com.ua, відкрите для пошукових систем. Посилання та гіперпосилання повинні міститися виключно в першому чи в другому абзаці текста. Редакція remesla.com.ua може не розділяти позицію авторів розділу "Блоги" і не несе відповідальності за матеріали авторів та читачів Цього розділу.
remesla.com.ua з 2018 - 2019