8 Грудня 2019

Лозоплетіння: історія і сучасність

Лозоплетіння – це виготовлення господарсько-побутових та художніх виробів з різноманітної еластичної сировини, одне з найдавніших ремесел. Воно виникло, як і кераміка, раніше, ніж обробка дерева, металу, які потребували відповідних знарядь виробництва. Його сліди знайдені археологами ще в неоліті. Найдавніші пам’ятки українського плетіння походять з кінця ХVIII століття і початку ХIХ ст. і зберігаються у музеях Києва, Львова та інших міст.

    Плетені вироби з лози – один з найстародавніших промислів на Україні, процес досить тривалий і кропіткий. Вироби використовували для збереження, транспортування та перенесення продуктів, для виготовлення огорож, господарських приміщень. Традиційне плетіння охоплює широку сферу предметів від елементів будівництва, меблів до дрібних виробів та іграшок. Плетіння було глухе та ажурне. Ажурне плетіння застосовували переважно при плетінні меблів. На початку 30-х років лозоплетіння з кустарного промислу перетворились на фабричне виробництво.

   Лозоплетіння розвивалося в тих місцевостях, де росла лоза. Вона податлива до гнуття і при згинанні чи сплетінні не ламається. Віками нагромаджувались технічні прийоми обробки матеріалу для плетіння, уміння використовувати його практичні можливості та художні особливості.

Мистецтво лозоплетіння доступно не тільки чоловікам. Тут важлива не фізична сила. Прийоми прості — їх можна освоїти за кілька вечорів. І можна прикрасити свій будинок простими предметами — підставками під гаряче, підносами, панно. Якщо ж протягом двох-трьох місяців вечорами кілька годин будете присвячувати улюбленому хобі, з ваших рук вийдуть більш складні речі — вази, табуретки, стільці, столики. Тут головне —  «набити руку».

А от щоб навчиться вміло прикрасити і обробити виріб, надати йому красиву, витончену форму, необхідно виробити художній смак. Творчий підхід до справи, вміння «розуміти» дерево, терпіння і воля — ті риси характеру, які необхідні для оволодіння мистецтвом виготовлення плетених виробів. Вважається, що верба конденсує на собі творчу енергію, думки людей, які з нею працюють. Річ, зроблена з любов’ю,  простоїть довгі роки у квартирі і на дачі, подарує тепло і затишок. Немає нічого краще, ніж темним холодним зимовим вечором зайнятися лозоплетінням  і створити теплу гарну річ з лози, яка буде радувати око.

Плетені лозою вироби виглядають і цінуються дорого. Тим часом зовсім необов’язково купувати заморський ротанг. Наша українська вербова лоза виглядає не менш вишукано. І найголовніше, ви самі можете освоїти техніку лозоплетіння. На фото нижче наочні приклади меблів, виконаної  по техніці лозоплетіння.

    Характерними рисами виробів із лози є те, що вони легкі,зручні,досить міцні і можуть використовуватись в різних природніх умовах. В основі конструкції форм предметів лежить їхня практична доцільність. Найбільш поширеним є виготовлення кошиків, квітів, хлібниць, підставок для вазонів, бутлів, підносів.

    У багатьох місцевостях Гуцульщини народні майстри лозоплетіння спеціалізуються на виготовленні меблів – столів різної форми, крісел, шаф, книжкових стелажів, ліжок. Плетені меблі у всіх асоціюються з особливим домашнім затишком. Саме ці речі створюють ту душевну атмосферу, яка, здавалося, назавжди канула в лету разом з минулим, розміреним і спокійним життям, старовинними садибами і зворушливими чаювання під квітучими яблунями. Плетені вироби умовно утворюють 6 родів: меблі, декоративна пластика, побутові предмети, кошики, предмети одягу, іграшки.

   Заготівля лози проводиться восени протягом двох місяців. Стебло лози повинно бути довжиною 1200-1500 см. Після того, як лозу зрізали, стебла зв’язують в пучки до 10 кг. Для отримання необхідної сировини, пучки потрібно відварювати протягом двох годин. Тому вручну стебла очищають від кори, головне при очистці – не пошкодити стебло і сушать у спеціальних сушках. Зберігають сировину у приміщенні, яке постійно провітрюється. Вентиляція – одна з обов’язкових умов зберігання лози. Перед тим, як починати процес плетіння, лозу знову замочують у воді протягом двох годин. Тільки після цього її можна використовувати для роботи (вона стає придатною для обробки).

    Існує декілька видів плетіння:

Просте плетіння через одну стійку ( цим способом в основному заплітається стінки виробів )

Просте плетіння через декілька стійок ( цим способом закріпляють і фіксують )

Пошарове плетіння ( це плетення утворюється кількома прутами через один стояк )

Плетіння ряда

Квадратне плетіння

Плетіння шнурочками

Плетіння ” залінкі “

Плетіння косою (цим видом закінчують плетення стінок кошиків та інших предметів )

Ажурне плетіння ( плетіння відкритими чарунками )

Ромбовидне плетіння

Плетіння зімкнутих фігур.

Народне декоративне мистецтво плетіння – своєрідне художнє явище українського народного мистецтва.

    Художньою основою його служить розумне співвідношення традицій і новаторства, колективності та індивідуальності в творчому процесі. Народне мистецтво плетіння характеризується вивіреністю, чіткістю і бездоганною досконалістю. Це результат праці багатьох поколінь, художня традиція, що увібрала в себе досвід минулого.

До середини XIX ст. плетіння з рослинних матеріалів — з кори дерева (берези або липи), а також лози — застосовувалось в Україні для потреб селянського вжитку: при спорудженні тинів і повіток, при виготовленні рибальських знарядь, транспортних засобів. Коробки-сівалки вигинали з дранки (широких тонких пластичних дощечок), які відколювали від товстих колод, ретельно обстругували, а потім розпарювали у печі. З вужчих та тонких смуг дранки, берестини, лубу або лика плели кошелі для збирання у лісі ягід і грибів, для транспортування порівняно легких вантажів у руках або через плече, величезних «солом’яників», які вміщували по кільканадцять пудів збіжжя, «коверзунів» і «шиянів», подібних за формою до керамічних місткостей. Чималу кількість виробів, особливо напівсферичні кошики, що використовувалися при збиранні картоплі та інших овочів і плодів, виплітали з лози. Цілу низку виробів побутового й виробничого призначення плели з золотистої житньої соломки. Особливо поширені були солом’яні брилі. На Поліссі було відоме також плетіння з лика взуття — так званих личаків. Плетені речі в багатьох випадках відзначалися неабиякою художньою довершеністю

 Наприкінці XIX ст. в Україні діяло понад десяток навчальних майстерень і шкіл, які спричинили до розвитку промислу художнього плетіння. З 1905 р. центральні кошикарські курси працювали у Львові. На початку XX ст. на фабриках лозоплетіння і в кустарних майстернях виготовляли меблі, дорожні речі, кошики, знаряддя праці, дитячі іграшки тощо.

У 20-х роках було засновано артілі художнього плетіння у колишньому с. Гусинці на Київщині, с. Білецківці на Полтавщині, с. Боромлі на Сумщині, у Чернігові та ін. Народні майстри продовжували виплітати в артілях звичні для себе предмети усталених форм і конструкцій.

 У 50-х роках відновлюється робота майже всіх довоєнних артілей плетіння виробів, засновуються нові підприємства. Цехи лозоплетіння обладнуються машинами для механічної обробки лози. Народна кераміка 20-30-х років XX ст. в селищах Адамівка, Бар, Дибинці, Шатрища, Опішня та інших осередків гончарства майже не відрізнялась від подібних виробів минулого сторіччя. Однак, завважимо, примусова колективізація сприяла значному занепаду гончарного промислу. Спробували заснувати гончарні артілі в багатьох осередках по селам, але ці спроби зазнали невдач. Скоротилась чисельність кустарів-гончарів, адже все працездатне населення сіл повинно було працювати в колгоспах.

Лозолплетіння залишається і сьогодні досить актуальним і популярним народним ремеслом. Зокрема, на Хмельниччині майже у кожному районі можна зустріти умільців лозоплетіння.

Стаття не закінчена.

Комментарій до статті "Лозоплетіння: історія і сучасність"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Представляємо майстра Академії “Народні ремесла”

Марина Клипко, м.Старокостянтинів

Марина Клипко народилася і виросла у Старокостянтинові. З дитинства  була схильна до малювання, творчості взагалі. Вчилася у художній школі, Одеському художьому училищі, Кам’янець-Подільському педуніверситеті. Захоплювалась витинанками, ляльками-мотанками. Останніми роками дуже любить  розпис на склі,  кераміці.  Її витвори вражають своєю красою, барвами, відчутним творчим задумом. Марина прагне  використовувати народні мотиви, вкладає у  кожен свій витвір патріотичний зміст. Витвори майстрині користуються попитом, заінтересовують  людей.

 

Календар

Грудень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матеріалів remesla.com.ua для друкованих видань дозволяється лише з письмової згоди редакції сайту. Для інтернет-видань обов'язковим є гіперпосилання на remesla.com.ua, відкрите для пошукових систем. Посилання та гіперпосилання повинні міститися виключно в першому чи в другому абзаці текста. Редакція remesla.com.ua може не розділяти позицію авторів розділу "Блоги" і не несе відповідальності за матеріали авторів та читачів Цього розділу.
remesla.com.ua з 2018 - 2019