8 Грудня 2019

Антонінський парк: сумно не за минулим, а від того, що бачимо сьогодні

Антоніни Красилівського району назавжди ввійшли в літописи культурних місцин Хмельничини. Це спричинено, безумовно, усім тим, що пов”язане із Ігнацієм Мальчевським у другій половині 18-го століття та Юзефом Потоцьким з другої половини 19-го століття. Якраз ці імениті на той час особи, змінивши назву Голодьки на Антоніни, створили на березі річки Ікопоть чудовий парк та понабудовували всіляких споруд, зокрема і палац, якого, як і багато інших колишніх будов, сьогодні немає. Немає і того парку, який тут був колись.
Але ми не збираємось сумувати з цього приводу. Бо ж багато хто вже дуже полюбляє описувати чи розповідати, як тут було гарно та пишно за часів, зокрема, Потоцьких. А ось те, що є тепер, є лише жалюгідними залишками минулого…
З цим, звичайно, не погодитись неможливо. Але описувати колишню красу, та колишні володіння Потоцьких, про що вже надруковано багато різних матеріалів, не будемо. Поглянемо на те, що є в Антонінах сьогодні, зокрема, чим принадний Антонінський парк, який має статус парку-пам’ятки садово-паркового мистцетва загальнодержавноо значення.
Аби ввійти у парк, неодмінно зупиняємось біля колонади, яка увінчана родовими гербами Потоцьких. Просто пройти серед цих колон неможливо. Щось тут пригальмовує ходу, щось ніби заворожує.
Зазначимо, що на в’їзді в Антоніни з боку м.Хмельницького так само привертає погляд оригінальний будинок, який був збудований за часів господарювання Потоцьких. Оригінальна триповерхова споруда, на жаль, дуже запущена. Але, що цікаво, у ній живуть люди. Мимоволі виникає думка, що можна було б його підтримувати в кращому стані. Самим же було б приємно. Бо тим, хто бачить у цьому будинку лише пам”ятку старовини, досить і того, що є. Та чому тим, хто там живе, байждуже?
Та попрямуємо все жу парк, звісно, межи стародавніми колонами.
Одразу відривається велика площа, відведена під футбольне поле. Неодмінно згадується той факт, що якраз тут стояв знаменитий палац Потоцьких, опису якого присвячено дуже багато літератури, і якого спалили у 1919 році.
Гарна вимощена доріжка веде до східної брами, а одразу праворуч повертає втоптана людьми та утрамбована колесами машин звичайна дорога. Далі десь за кількасот метрів можна перейти на іншу таку ж дорогу, з тієї ще на іншу або піти зовсім убік якоюсь стежиною. І так можна довго ходити парком, зазираючи в усі куточки. Така своєрідна мережа сполучень сприймається позитивно. Можна легко пройти в будь-який бік. І так само можна зупинитись будь-де помилуватись красою дерев. Правда, колишніх насаджень тут майже немає, час зробив своє – деякі старезні дерева лежать звалені бурями чи спиляні людськими руками.Лише поодинокі екземпляри поважно і мовчазно стоять якось осібно, гордовито. Їх більше на східній околиці парку. До речі, туди неодмінно приходять, адже якраз тут витікає з-під пагорба джерело води, яка,кажуть дослідники, подібна до “Нафтусі”. Можна підтвердити, що за запахом вона дійсно нагадує знамениті трускавецькі води. Раніше вода витікала у великому чані на березі Ікопоті, а тепер труба над самою річкою, але до джерела зрбили сходинки та поручні. Цікаво, що неподалік місцеві жителі спорудили металеву альтанку, у якій священики освячують воду.
Але повернімось до парку. За підрахунками ботаніків, тут росте 48 видів дерев та кущів. Модрина польська, бук лісовий, вільха чорна, ялина колюча, сосна чорна, а також граб, клен, липа, дуб, ясен, які були насаджені вже у 50-х роках минулого століття зростають без догляду. Так само самостійно зростає молодняк, і поволі парк все більше втрачає паркові ознаки і перетворюється на звичайні заліснені місцини.
Дуже добре, що парком пролягають туди-сюди дороги, раінше їх називали алеями, тож нерідко тут можна побачити місевих жителів, кожен йде у своїх справах, але так чи інакше спілкується з деревами, мимоволі вбирає навколишню красу і цілюще повітря.
І все ж не сказати, що в Антонінах міг би бути і сьогодні кращий парк, ніж він є, не можна. Повторимось, не варто сумувати за тим, що колись тут було. Його не повернеш. Але цілком під силу у парку загальнодержавного значення домогтись певного упорядкування, окультурення. І цей чудовий шамточок антонінської землі , безперечно, може стати значно кращим. І для кого? Та для самих же місцевих жителів. Хіба ж не приємніше пройтись гарними доріжками, перепочити на встановлених лавочках, дивитись не на кущі та повалені стовбури, а на гарні дерева та ще й із поясненнями їхньої породи, віку…

Не можна обминути і того приємного факту, що якраз із південного боку парку протікає річка Ікопоть. Вода у поєднанні з деревами дає чудове повтіря, яким можна лікуватись. Прикро,правда, що річка захаращена поваленими деревами, і з усього видно, тут не зупиняєтсья око справжніх природолюбів.
Цікаво: про Антонінський парк, взагалі про палацовий ансамбль Потоцьких дуже багато авторів написали книги, статті, наукові конференції свого часу присвячувались цій місцині. До речі, ряд колишніх будівель використовує нинішня влада для розташування там відповідних структур. Чому ж не виникає ідея впорядкувати парк, допомогти йому жити нормально і дарувати на повну силу свою красу людям?
І.Федоров.

Комментарій до статті "Антонінський парк: сумно не за минулим, а від того, що бачимо сьогодні"

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Представляємо майстра Академії “Народні ремесла”

Марина Клипко, м.Старокостянтинів

Марина Клипко народилася і виросла у Старокостянтинові. З дитинства  була схильна до малювання, творчості взагалі. Вчилася у художній школі, Одеському художьому училищі, Кам’янець-Подільському педуніверситеті. Захоплювалась витинанками, ляльками-мотанками. Останніми роками дуже любить  розпис на склі,  кераміці.  Її витвори вражають своєю красою, барвами, відчутним творчим задумом. Марина прагне  використовувати народні мотиви, вкладає у  кожен свій витвір патріотичний зміст. Витвори майстрині користуються попитом, заінтересовують  людей.

 

Календар

Грудень 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
« Лис    
 1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031  
Всі права на матеріали, які містить цей сайт, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матеріалів remesla.com.ua для друкованих видань дозволяється лише з письмової згоди редакції сайту. Для інтернет-видань обов'язковим є гіперпосилання на remesla.com.ua, відкрите для пошукових систем. Посилання та гіперпосилання повинні міститися виключно в першому чи в другому абзаці текста. Редакція remesla.com.ua може не розділяти позицію авторів розділу "Блоги" і не несе відповідальності за матеріали авторів та читачів Цього розділу.
remesla.com.ua з 2018 - 2019