Нещодавно у приміщенні Хмельницької міської ради відбулось урочисте відкриття виставки робіт відомої вишивальниці Ніни Іванівни Гончарук з м.Хмельницького.

Мальовничі краєвиди подільського краю, різнокольорові квіти, ікони, храми, натюрморти, сюжети з «Кобзаря»… Усе це зображено на вишитих картинах заслуженого майстра народної творчості України, лауреата міської премії імені Богдана Хмельницького, обласної Шевченківської премії, хмельничанки Ніни Гончарук. В експозиції виставки представлено 40 творчих робіт майстрині, 5 з яких вишиті впродовж минулого та цього року. Знатну майстриню-вишивальницю цього дня вітали її колеги, численні друзі та поціновувачі цього виду мистецтва. Від міської влади з відкриттям чергової 79-ої персональної виставки авторку представлених робіт привітала керуюча справами виконавчого комітету Юлія Сабій.

Детальніше Ще одна виставка талановитої вишивальниці

Людина протягом свого життя може багато чому навчитись. Але найкраще, коли у ній запалений вогник творчості з самого дитинства. Тоді неспокійна душа шукатиме і шукатиме, поки не заходитиме для себе втіху і насолоду.
Здається, таке можна сказати якраз про Олену Борисівну Гульчук із села Ільківці Теофіпольського району.

У неї постійно чимало обов”язків – вона багато років є директором місцевого навчально-виховного комплексу, і звичайо ж вистачає у неї турбот як у жінки, господині. Але запитайте її, чи хоч одного дня вона обходилася без своїх улюблених занять,і ви отримаєте відповідь : ні, не обходилась. Не обходилась, бо душа її постійно прагне творчості.
А улюбленими для неї є заняття народними ремеслами.
– Багато років я займалась вишиванням, в’язанням,– розповіла Олена Борисівна.– Із великим задоволенням працювала з голкою. Можу сказати, що пройшла від простого до складного і задоволена своїми роботами. Похвалюсь. що вишитий мною весільний рушник демонструвався у Москві в музеї української творчості…
Примітна ознака усіх вишитих робіт Олени Борисівни полягає у надзвичайно гармонійному поєднанні кольорів. Вони мовби щось промовляють. А ще можна сказати – вони торкаються струн душі, бо в них вкладено душевні переживання, хвилювання, помисли.
– Правда, десь років з десять тому я захопилась створенням ляльок-мотанок,– сказала Олена Борисівна. – І це заняття майже повністю мною заполонило ще й тому, що я, по суті, не могла вишивати.
Ляльки-мотанки – особливе народне ремесло. Здавна ним займались українці і творили їх так, що кожна лялька відображала і особливості місцевості, і ще й – якийсь задум, напрямок майстрині.
Так і в Олени Борисівни. Вона розповіла, що приступаючи до виготовлення ляльки-мотанки, вона для себе умотивовує певну проблему, певний, можна сказати, зміст, що має втілити у ляльці-мотанці. Якщо на щастя – то це щось одне, для здоров"я – інше, в дорогу– теж своєрідне і т.д.
Гарним свідченням того, що ляльки-мотанки Олени Борисівни були особливими було зацікавлення ними багатьох людей, знайомих ї незнайомих.
– Коли я приїхала з ляльками-мотанками у Хмельницький на День Незалежнсоті, то змушена була продати усі. Спочатку я такого навіть не планувала, але не можна було відмовити людям, які прагнули придбати мої витвори.
А ще Олена Борисівна дуже майстерно навчилась створювати ікони із соломи. І це вже найновітніше захоплення майстрині. Як вона цього навчилися – це теж проста розповідь. Жінка каже, що просто після скількох років різних занять, наче само собою підійшла пора створити ікони. Це відповідало і уподобанянм, і внутрішньому світові майстрині.
Ретельно заготовлений і підготовлений природний матеріал, глибоке знання техніки, а найголовніше – готовність душі її створити ікони ,– все це разом і зумовлює гарний результат.
І хтозна, можливо. у майстрині попереду ще нові витвори…
І.Федоров.

Дуже багато цікавих і змістовних клуьтурницьких заходів здійснюється останніми роками на Віньковеччині. Ініціатором багатьох з них є начальник відділу культури Віньковецької райдержадміністрації Олена Вікторівна Слишинська, яку ви бачите на знімку. Сама наділена талантами, вона з цікавістю і охоче підтримує усі хороші починання в районі, які сприяють розвиткові культури, духовному збагаченню людей, змістовному проведенню їхнього відпочинку. Олена Вікторівна, зокрема, чудово розуміється і підтримує розвиток народних ремесл у районі, вона сприяла проведенню зустрічі за круглим столом з умільцями, яке проводила редакція газети "Хмельниччина" за проектом "Народні ремесла".

Цікаво влаштоване наше життя.Особливо у тому розумінні, що багатьом людям дається особливий дар, особливе уміння, можливо, навіть талант. Якщо говорити якраз про це із Інною Іванівною Мельниченко, яка проживає у селі Бережанка Чемеровецького району, то вона охоче розповість про своє бажання малювати. – Мені було всього п’ять років,– згадує Інна Іванівна,– як я уміла добре млаювати. І як не дивно в мене виходили гарні портрети. Схожі. Кого малювала, той приходив і просив малюнок на пам’ять. Я охоче віддавала, водночас отримувала і свої перші гонорари... Оце природнє бажання малювати привело у Чемеровецьку дитячу художню школу, потім у Кам’янець-Подільське училище культури та Кам’янець-Подільський національний університет імені І.Огієнка. Детальніше З бажанням зробити якомога більше

Про жінку, яку ви бачите на знімку, можна розповідати дуже багато. Досить сказати, що ось вже тринадцять років вона уособлює культуру цілого району, налагоджує її роботу, спрямовує в русло сучасності на основі віковічних традицій, скоординовує діяльність багатьох культурницьких структур. Це – Світлана Леонідівна Коширець – начальник управління культури, національностей та релігії Деражнянської райдержадміністрації. Вона усвідомила ще в школі, що бажає працювати у сфері культури, адже сама гарно танцювала, співала. Отож вступила до Київського інституту культури, а відтак прийшла працювати у свою ж Деражню у відділ культури. Свої здібності, енергійність, завзяття вона цілком присвячувала культурницькій роботі, тож справедливо обійняла посаду керівника. Зусилля та результати роботи Світлани Леонідівни не залишаються непоміченими. Вона нагороджена Грамотою та Почесною відзнакою Міністерства культури України. Неодноразово заохочувала її роботу і місцева влада. Сама ж Світлана Леонідівна вважає для себе найголовнішим, щоб у районі новими гранями розквітала культура, огортала своїми крилами все більше людей. Ми відзначимо і той факт, що Світлана Леонідівна чудово обізнана з народними ремеслами у районі, особисто знає багатьох умільців, цікавиться  їхніми роботами.  Вона докладає багато зусиль, що під час районних заходів були влаштовані виставки народних умільців і  жителі Деражнянщини могли познайомитися як з умільцями народних ремесел, так і з їхніми витворами. Нам приємно, що Світлана Леонідівна Коширець  на громадських засадах стала керівником районного відділення громадської організацї , віце-президентом Академії "Народні ремесла".